Окара Сергій Миколайович
Окара Сергій МиколайовичОкара Сергій Миколайович
(26.09.1972 — 29.06.2022)
Народився та зростав у селищі Опішня на Полтавщині. Закінчив Опішнянську школу №2, згодом — Охтирський технікум механізації та електрифікації сільського господарства.
Понад 20 років свого життя Сергій Миколайович присвятив службі державі в правоохоронних органах. Пройшов шлях до керівника державної автомобільної інспекції Зіньківського відділення міліції. Колеги знали його як принципового професіонала та людину честі. У 2003 році здобув вищу освіту в Національній академії внутрішніх справ.
У мирному житті Сергій Миколайович працював машиністом технологічних компресорів у компанії ДТЕК. Він робив вагомий внесок у забезпечення енергетичної незалежності країни, вкладаючи у працю ту ж наполегливість і сумлінність, з якою згодом захищав державні кордони. Його поважали за високий професіоналізм, щирість та надійність. Міцні людські зв’язки, які він вибудував у колективі, стали надійною опорою: колеги підтримували його під час служби та продовжують бути поруч із родиною Героя сьогодні.
Зранку 24 лютого 2022 року, щойно почувши про початок повномасштабного вторгнення, Сергій, як справжній патріот, не вагаючись прийняв рішення знову стати на захист Батьківщини. У той же день він добровільно приєднався до лав захисників, щоб дати відсіч ворогу. Служив старшим сержантом, командиром відділення 3-ї десантно-штурмової роти 81-ї ОДШБр.
Для побратимів Сергій був не просто командиром, а мудрим наставником і батьком. Маючи величезний досвід, він не втомлювався навчати молодих бійців, передаючи їм свої знання та витримку. Він оберігав свій особовий склад, як рідних дітей, завжди відчуваючи відповідальність за кожне життя. Його авторитет тримався на справедливості, а мужність — на любові до своєї землі.
29 червня 2022 року, вірний військовій присязі, Сергій Миколайович загинув під час артилерійського обстрілу поблизу селища Білогорівка на Луганщині.
Він був взірцем сили та мудрості. Найкращий син, коханий чоловік та турботливий батько для двох доньок, він понад усе мріяв про мирне майбутнє для своєї родини та країни. За особисту мужність і самовідданість посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.
Вічна пам’ять Герою! Твій подвиг і твоя людяність назавжди в пам’яті тих, кого ти захистив і з ким працював пліч-о-пліч.
