Ми приїхали сюди подивитися на гончарну столицю України, а отримали щось набагато більше та глибше. І з радістю ділимося з тобою путівником для прогулянки Опішнею, щоб тобі також вдалося доторкнутися до цієї автентичності та історії Полтавського краю.

Історія найвідомішого гончарного осередку в Україні

Опішня – одне з найдавніших поселень Полтавщини, перші поселення тут були ще за доби неоліту. Археологи знаходили тут скіфські кургани, свідчення черняхівської культури, поселення сіверян та стародавні городища. Пізніше це був козацький край, що пережив битву між арміями шведського короля Карла ХІІ і російського царя Петра І. Дослідження усіх цих періодів неодмінно супроводжувались знахідками численних керамічних виробів.

За часів Гетьманщини Опішня була крайнім населеним пунктом – далі лиш дике поле і ворожі землі. Звідси й одна  з версій назви селище, адже в білоруській мові «апошні» – це крайній, останній. Інша версія – від слова “спішитися”, очевидно, вершники після довгої дороги рівнинами спішувался, опішувалися з коней, щоб подолати пагорби сучасної Опішні. Є також версія походження назви від слова “опока” – глинистої породи, на яку багата місцевість. Позаяк, перша документована назва – Опочинське. Наразі місцеві наполягають на етнографічній назві Опішне чи Опішнє, можна також зустріти й варіанти Опушне чи Опушлинське. А от Опошня – це вже зросійщена версія.

Розвитку гончарства в Опішні сприяли багаті поклади глини та вдале розміщення на перетині торговельних шляхів: готову продукцію зручно було збувати гуртом купцям, адже глиняні вироби мали тоді досить широке і практичне застосування в побуті. Наприкінці ХІХ ст. в Опішні кожна третя сім’я займалась гончарством, це понад 1200 домогосподарств. Не дивно, що тут проживала майже половина всіх гончарів Полтавщини. Окрім гончарювання, свого часу Опішня була ще й неабиякою селітровою монополією: тутешні землі насичені нітратами і лужними мініралами (зверни увагу на тутешні городи, побачиш сизувату землю – оце воно), з яких добували селітру – важливу складову пороху.

На початку ХХ століття кустарні промисли об’єдналися в артіль. Опішнянську кераміку намагалися зробити більш конкурентоспроможною на тогочасному ринку, більше декоративною. З приходом совєтів артіль перетворилась на завод “Художній керамік”, який проіснував до початку 2000-х років. Проте ще в кінці 80-х завод відчув кризу з переходом на ринкову економіку. Після закриття заводу гончарна справ знов перейшла в формат кустарного виробництва.

Чим зайнятися та що подивитися в Опішні

Щоб відчути місцевість та її давню історію, відправляйсь до оглядової вежі, що знаходиться на одному з найвищих пагорбів Полтавщини – 202 метри над рівнем моря. Це реконструкція частини козацької фортеці, що розміщувалась тут у XVIII ст. З вежі відкривається чудовий краєвид на Опішнянське городище та околиці, навіть можна вгледіти вдалині звивисту Ворсклу. Саме за цими пагорбами простягається рівнина, з якої колись приходили навали загарбників та недругів. 

Далі стежка веде до Лисої гори, однієї з тутешніх містичних пам’яток. Полтавський край пронизаний оповідями про містичні сили (згадаймо повісті Гоголя чи “Конотопську відьму” Квітки-Основ’яненка), Опішня теж має свої легенди про відьом, що буцімто збираються для своїх обрядів на цій горі. А хрест тут встановили з метою відлякати нечисту силу.

Якщо піднятися ще трохи вгору, можна опинитися на території Опішнянського городища VII- XII століття. Не так давно тут були археологічні розкопки і залишилися досить виразні обриси давньої вулички поселення, що колись було тут, варто лише придивитися до ряду горбів – це насипи від напівземлянок.

Обабіч городища є дещо цікаве та незвичайне: старе кладовище, серед хрестів якого є дерев’яний кілок, що також знаменує поховання. Але чому кілок? Ймовірно, маємо справу з могилою самогубця чи відьми, адже за християнською традицією цих людей не ховали за обрядом і не ставили хреста. 

На обід рекомендую заскочити в етнопоселення “Старий Хутір”, що знаходиться зовсім поруч. Тут можна скуштувати страви традиційної полтавської кухні, деякі з них згадуються в “Енеїді” Котляревського: качана каша, галушки, верещака, баба-шарпанина й запити це все домашнім квасом, крафтовим пивом чи домашньою варенухою з печі. Все це подається в традиційному посуді, виготовленому тут, в Опішні. Кухня етнокомплексу та альтанки для відпочинку знаходиться на пагорбі, а внизу можна відвідати невелику ферму з вівцями та поросятами. В “Старому хуторі” також можна і зупинитися на ніч в автентичних хатах різних періодів, але про місця для ночівлі в кінці путівника.

Логічним продовженням дослідження Опішні є відвідування Національного музею-заповідника українського гончарства. Це цілий комплекс, що складається з шести музеїв, що занурюють в історію та сучасність гончарної справи. Експонатів тут зібрано понад 60 тисяч і колекція постійно поповнюється, щоб обійти всі музеї знадобиться цілий день, а може навіть і два. 

Зазвичай огляд починають з головного музею-заповідника, що, окрім виставки в приміщенні, має дуже велику територію з сучасними керамічними скульптурами українських і закордонних майстрів. Територія дійсно велика, тільки тут можна пропасти на кілька годин, розглядаючи монументальні витвори чи просто гуляючи територією. Цікаво, що історія музею гончарства в Опішні бере початок з 1970 року, коли родина гончарів Пошивайлів облаштувала перший музей прямо у своєму будинку. Справу вже продовжив їх онук Олесь Пошивайло (засновник та директор заповідника), перетворивши ідею своєї бабусі Явдохи Пошивайло в цілий комплекс і чи не найбільший музей гончарства у світі. Дисклеймер: у вихідні тут дуже багато людей, що приїжджають на екскурсії, тож, якщо натовпи не твоє, рекомендуємо спланувати відвідування музею або рано-вранці, або по обіді.

Музей складається з експозиції в приміщенні, де можна побачити гончарні вироби з усієї України, а також художні роботи в стилі українського наївного мистецтва, зокрема й одну картину Марії Примаченко.

Однозначно вартий уваги музей сім’ї Кричевських, навіть якщо ти плануєш відвідати лише кілька музеїв, обов’язково зазирни сюди. Тобі напевно відомі роботи принаймні старшого брата Василя Кричевського, якщо не художні, то герб України його авторства точно. Власне, будівля в стилі українського модерну 1916 року,  в якій тепер розташовується цей музей, спроєктована Василем Кричевським (першочергове призначення будівлі – опішнянський гончарно-показовий пункт Полтавського губернського земства). Серед його відомих архітектурних робіт також літературно-меморіальний будинок-музей Тараса Шевченка в Києві, що на Хрещатику, а також проєкт музею Шевченка на Тарасовій горі в Каневі. 

Але повернемося до гончарної школи, організованої Юрієм Лебіщаком. Саме Лебіщак вивів кустарне виробництво на новий рівень: організував навчання для молоді та завоював довіру гончарів, дослідив місцеву глину та розробив рецепти полив, зберігав і популяризував місцеві форми та орнаменти. З того часу відбувся перехід від кустарного виробництва побутово-ужиткової кераміки до декоративної, яка прославилась далеко за межами України. Роботи опішнянських гончарів були популярні в Англії, Європі та Америці, звідки не тільки оформлювали замовлення на вироби, а й відряджали спеціальні експедиції в Опішню.

Окрім розповіді про життя та творчість братів Кричевських і їхніх нащадків, тут логічно продовжується експозиція музею-заповідника: кераміка, народний одяг, побутово-ужиткові предмети. А на подвір’ї музею продовжується виставка керамічних робіт просто неба. Також обабіч головної будівлі збереглося приміщення з піччю, де випалювали керамічні вироби ще сто років тому, в період коли за совєцької окупації будівля вже слугувала гончарною майстернею, а потім і заводом “Художній керамік” (1960-2002 рік). 

Ще один музей, де можна продовжити огляд – Центр розвитку духовної культури, де зараз проходить виставка робіт в рамках керамічного бієннале. Тут же у дворі вже звична експозиція монументальних робіт з кераміки. А за музеєм ти знайдеш досить тиху галявину з виходом на сільський став, де можна трохи перепочити перед тим, як продовжити мандри Опішнею.

До комплексу заповідника також входять садиби-музеї відомих гончарних родин Опішні — Пошивайлів, Олександри Селюченко та збирача опішнянської кераміки Леоніда Сморжа. Всі ці музеї можна відвідати в рамках одного квитка, що діє два дні з моменту покупки в касі головного музею, надалі квиток просто треба пред’явити при вході в кожен музей.

Відчути глину

Неможливо побувати в Опішні, стільки дізнатися про гончарство і не спробувати, як це — працювати з глиною. Зробити це можна в рамках майстер-класів від досвідчених гончарів й працювати як у форматі роботи з гончарним колом, так і в техніці ліплення. 

Експрес майстер-клас можна отримати прямо в музеї-заповіднику: виготовити виріб на колі або зліпити рибку чи іншу іграшку. Такий майстер-клас буде ну дуже коротким, адже щоденно музей приймає сотні відвідувачів і кожен хоче отримати щось на згадку. Тому, якщо ти хочеш дійсно зануритися в гончарну справу і маєш кілька годин часу, рекомендуємо замовити індивідуальний урок. Звісно, за годину неможливо опанувати гончарну справу, цього потрібно вчитися роками, але все ж в такому форматі можна дізнатися більше про техніку та роботу з глиною.

Майстер-клас з кераміки, опішнянського розпису, виготовленя гляняної іграшки чи плитки можна також отримати в комунальному підприємстві “Опішнянська артіль“, що нещодавно відкрилося в селі Малі Будища, поблизу Опішні. Контакти: +38 063 376 00 27, +38 095 443 49 24.

Замовити індивідуальний майстер-клас з гончарства чи ліплення  можна в “Старому хуторі”  або в родинній майстерні Шкурпелів. За годину обіцяють розповісти про історію та особливості гончарства в Опішні, продемонструвати основні етапи роботи з глиною на гончарному колі та можливість під наглядом майстра створити невеликий виріб. 

Де придбати опішнянську кераміку

Будемо реалістами: повноцінний керамічний виріб за годину створити не вийде навіть в рамках майстер-класу, суто по технологічному процесу тут потрібно щонайменше кілька днів: поки глина висохне, перше обпалювання, глазурування, друге обпалення… Але ти можеш придбати готові вироби прямо в Опішні.  Найбільший вибір кераміки ти знайдеш на керамічному ринку, що поблизу автостанції. Тут працює з пару десятків яток, де продають різноманітні вироби — від сучасних до вже раритетних. 

Придбати керамічний сувенір можна і в музеї-заповіднику, деякі вироби є в спеціальному розділі на сайті або в комунальному підприємстві “Опішнянська артіль” в селі Малі Будища.

Певно, найцікавішим досвідом буде купівля кераміки безпосередньо в гончарів, наприклад, в сім’ї Шкурпелів.

Де зупинитися в Опішні

Не диво, що в такому атмосферному місці розвивається етнотуризм і є чимало місць, де можна зупинитися у відновлених сторічних хатах і відчути себе як у бабусі в селі. Проте, на Booking чи Airbnb ти можеш нічого не знайти, тому ділимося варіантами помешкань тут:

“Старий Хутір”
Перевірений нашою редакцією варіант. Тут можна зупинитися в одній з чотирьох хатин різних періодів, що поєднують історичну автентичність та сучасний комфорт. На території є мангал, дитячий майданчик, гойдалка з неперевершеним видом та кафе, де можна поснідати чи пообідати, замовити крафтової варенухи чи пива. Власники дуже гостинні та привітні. Тут же можна замовити майстер-класи з гончарства чи приготування качаної каші (за попереднім замовленням) або орендувати велосипеди для велопрогулянки околицями. Бронювання на сайті.

Президентський апартамент «Опішний двір»
Великий будинок 65м2 з двома окремими спальнями, вітальнею, кухнею та усіма зручностями, розрахований на поселення від 3-х осіб. Має власну територію з видом на околиці. Знаходиться прямісінько біля музею-заповідника. Приємний бонус – при оренді будинку, гостям надається безплатний вхідний квиток до музею-заповідника. Бронювання в Facebook або за номерами телефону +38 098 5504551, +38 099 0024831.

“Вишнева садиба”
Відновлена та осучаснена хатинка знаходиться в сусідньому селі Міські Млини, поблизу річки Ворскли. В старовинному будинку зробили реновацію, але залишили той самий дух сільської хати, який тут можна відчути. Помешкання розраховане на розміщення чотирьох людей, має власний двір та все необхідне для комфортного розміщення та відпочинку. Бронювання на сайті або на Booking.

“Файне”
Нещодавно в Опішні відкрився ресторан та готель “Файне”, що має 16 номерів, у кожному є кондиціонер, телевізор та окремий санвузол. В кафе подають страви української та європейської кухні, а також суші. Ціни демократичні. Один з найбюджетніших та комфортних варіантів розміщення в Опішні – номери від 700 грн за добу. Бронювання в Instagram або за номером телефону +380 99282 00 88.

OBRIY 
Комплекс сучасних будиночків для відпочинку та релаксу з чудовими краєвидами —  небокрай чи ліс. Розташований трохи далі від центру Опішні, але тут є свої переваги: спокій і тиша. Для гостей доступні SPA-процедури – масаж і сауна, оренда велосипедів і спорядження для активного відпочинку, є барбекю-зона. В кожному будинку є власна кухня, а також можна скористатися доставкою їжі. Бронювання на сайті.

Корисне

Якщо ти любиш відвідувати музеї у своєму ритмі, можеш скористатися безкоштовним аудіогідом від музею-заповідника гончарства . Також є окремий віртуальний гід Опішнею в мобільному додатку (Android , App Store).

В Опішні також діє туристичний інформаційний центр за адресою вул. Перемоги, 3.