Як довести факт трудових відносин?
Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Якщо трудовий договір між особою та підприємством не укладений, то трудові відносини юридично не закріплено.
Тож, коли особа що виконує трудові обов’язки (тобто фактично перебуває в трудових відносинах) наполягає на оформленні трудового договору відповідно до вимог діючого законодавства, а роботодавець не бажає оформити трудові відносини належним чином, виникає необхідність доводити факт перебування у трудових відносинах працівника з конкретним роботодавцем.
Підтвердити факт перебування в трудових правовідносинах можливо як у судовому так і в позасудовому порядках.
В позасудовому порядку можна спробувати діяти «мирним шляхом», а саме провести перемовини з роботодавцем, а у разі негативного результату перемовин направити звернення одночасно до територіальних органів Держпраці та ДПС, в т. ч. через відкриті електронні реєстри даних органів за допомогою електронно-цифрового підпису, скориставшись доступом до мережі Інтернет.
Особливості встановлення факту перебування в трудових правовідносинах у судовому порядку визначені статтею 315 Цивільного процесуального кодексу України.
Фізична особа має право звернутися до суду за місцем її проживання з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, зокрема фактів від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб.
При зверненні до суду з відповідною заявою необхідно зазначити:
-
який факт та з якою метою просить встановити заявник;
-
причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт;
-
докази, що підтверджують факт (такими доказами може бути наказ про прийняття/звільнення з роботи, накази про здійснення трудової діяльності, довідки про нарахування та виплату зарплати, документи що підтверджують допущення працівника до роботи (наприклад відмітка про проведення інструктажу про техніку безпеки), виконання трудової функції та обсягу робіт (акти виконаних робіт, інше), показання свідків, тощо).
На сьогодні законодавством передбачено 5 видів відповідальності роботодавців за неофіційне працевлаштування працівників: дисциплінарна, матеріальна, адміністративна, фінансова та кримінальна. При цьому такі види відповідальності можуть застосовуватися незалежно один від одного.
Головний державний інспектор Північно-Східного
міжрегіонального управління Держпраці Тетяна ЖОЛОБ